Брядко Г.С., Брядко О.В.

МЕДИЧНА ДОПОМОГА ТА МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ

Миколаївська обласна лікарня

In this work attempt to differentiate concept ' medical care ' and ' medical service ' is made. Interpretation of the specified terms from the point of view of the Ukrainian legislation and a medical science is given. In the work authors also raise a question of insufficient regulation of process of granting of medical services in medical establishments.

Keywords: medical care; medical service; health care; medical procedure; medical establishments.

У цій роботі зроблена спроба розмежувати поняття «медична допомога» та «медична послуга». Надано тлумачення зазначених термінів з точки зору законодавства України та медичної науки. У своїй роботі автори також піднімають питання недостатньої законодавчої урегульованості процесу надання медичних послуг в лікувальних установах.

Ключові слова: медична допомога; медична послуга; медико-санітанра допомога; медична процедура; заклади охорони здоров’я.

Останнім часом все частіше в літературі та по телебаченню почали говорити про так звані „медичні послуги”.

На жаль, в уяві більшості людей через недостатній рівень правової культури відбувається часткова підміна понять: термін „медична допомога” замінюється „медичною послугою”. Тому дедалі частіше чуємо, що лікарі надають медичне обслуговування. То що ж насправді «роблять» медичні працівники, допомагають чи обслуговують?

Відповідаючи на зазначене запитання, на думку авторів, доцільно буде звернутися до тлумачення самих термінів. Діюче законодавство України, на цей час, не містить чітного визначеня згаданих вище понять. Проте, відповідно до ст. 3 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоровя” (далі Основи) медико-санітарна допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам  з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів [1]. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25.11.98 №  15-рп/98 зазначив, що у медичній науці поняттям "медична допомога" переважно охоплюються лікування, профілактичні заходи, які проводяться при захворюваннях, травмах, пологах, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт [2]. Також ст. 3 Основ зазначає, що зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров'я [1]. Згідно з п. 17 ч.1 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів” послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб [3].

Провідні спеціалісти Дніпропетровської державної медичної академії В.Г.Дзяк та ін., розробляючи галузевий класифікатор «Довідник медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій», розглядають поняття «медична допомога» як комплекс послідовного виконання дій та заходів, які включають медичні процедури різного призначення, хірургічні операції та медикаментозне забезпечення при певному рівні організаційно-технічного та санітарно-протиепідемічного  забезпечення; а поняття «медична послуга» та «медична процедура» ототожнюються та означають послідовно визначені дії або комплекс дій медичного персоналу направлені на діагностику, лікування або профілактику захворювання, які мають самостійне закінчене значення і певну ціну [4].

З 01.01.2012 р. набирає чинності Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги». Згідно з цим законом медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою [5].

Таким чином, в основу розмежування понять «медична допомога» та «медична послуга» покладено два основних критерії: оплатність – безоплатність та суб’єкт надання (допомоги/послуги).

Відповідно до ч.3 ст. 49 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. При цьому зазначається, що в державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно [6]. Положенню ч. 3 ст. 49 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 29.05.2002 N 10-рп/2002. Конституційний Суд України пояснив, що положення ч.3 ст. 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги [7].

Звернемо увагу на слова “незалежно від її обсягу”. Тут і закладено протиріччя з ч. 2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає, що “Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.” Тобто Державний бюджет України має конкретний розмір, а медична допомога має надаватися безоплатно незалежно від її обсягу. Це просто неможливо навіть математично.

З метою врегулювання цієї проблеми було запроваджено надання платних медичних послуг державними та комунальними медичними закладами. Вичерпний перелік цих послуг встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.96 № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» [8].  На виконання цієї постанови Міністерством охорони здоров’я України спільно з Міністерством фінансів України було розроблено наказ від 18.12.97 № 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих», який встановлював не тільки процедуру надання медичних послуг, а й порядок встановлення цін на них [9]. Проте у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 25.11.98N 15-рп/98 спільним наказом МОЗ та Мінфіну від 17.03.99 № 63/69 було скасовано вищезазначений наказ [2]. Порядок надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я залишився законодавчо не врегульованим.

Що стосується суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою та приватних медичних установ, то, аналізуючи чинне законодавство України, можна зробити висновок, що вони можуть надавати тільки медичні послуги.

Підсумовуючи усе вищезазначене, на думку авторів було б доцільно розробити низку нормативно-правових актів, якими буде детально врегульовано порядок надання медичних послуг закладами охорони здоров’я різних форм власності та чітко регламентовано процес ціноутворення медичних послуг з можливим встановленням граничного їх розміру.

    Література:

1.  Закон України вiд 19.11.1992  № 2801-XII „Основи законодавства України про охорону здоровя” – www. zakon.rada.gov.ua

2.  Рішення Конституційного Суду України від 25.11.98 №  15-рп/98- www.licasoft.com.ua/component/lica/index.php?option=com_lica&p=0&base=1&menu=38068&u=1&type=1&view=text

3.  Закон України вiд 12.05.1991  № 1023-XII „Про захист прав споживачів” - www. zakon.rada.gov.ua

4.  Галузевий класифікатор «Довідник медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій» - www.garvis.com.ua/dovidnyk/nsi/help/ru.html?print=1

5.  Закон України вiд 07.07.2011  № 3611-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» - www. zakon.rada.gov.ua

6.  Конституція України вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР - www. zakon.rada.gov.ua

7.  Рішення Конституційного Суду України від 29.05.2002 N 10-рп/2002 - www. zakon.rada.gov.ua

8.  Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.96 № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» - www. zakon.rada.gov.ua

9.  Наказ МОЗ та Мінфін від 18.12.97 № 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих» - www. zakon.rada.gov.ua