УДК 343.9.02
Моторенко Ж.І.
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОТИДІЇ
ПВНЗ «Європейський університет»
Анотація: У досліджені наданий аналіз зміст транснаціональної злочинності у сфері економіки, з урахування особливостей української держави. Визначені загальноправові засади запобігання транснаціональної злочинності та міжнародної співпраці органів внутрішніх справ.
Ключеві слова: Транснаціональна злочинність; злочини в сфері економіки; міжнародна злочинність; суб’єкти запобігання транснаціональній злочинності.
Аннотация: В исследовании предлагается анализ содержания транснациональной преступности в сфере экономики, с учетом особенностей украинского государства. Определены общеправовые основы предотвращения транснациональной преступности и международного сотрудничества органов внутренних прав.
Ключевые слова: транснациональная преступность; преступления в сфере экономики; международная преступность; субъекты предотвращения транснациональной преступности.
З часів переходу від радянської номенклатурної економіки до стихійного ринку в Україні, подальший розвиток економіки країни був фактично не забезпечений державної політикою щодо протидії організованої злочинності. З обранням курсу на зближення з Європейським співтовариством загострює це питання, тому що, глобалізаційні процеси відкривають широкий простір для злочинців.
Сучасні комунікаційні технології та зв’язки полегшили умови для встановлення контактів з іншими країнами та надають можливість для ведення незаконної торгівлі, що впливає на розвиток ринкових перетворень та національну економічну стабільність, а це особливо небезпечно у сучасних кризових умовах. Економічна організована злочинність є найбільш раціональною стратегічною та професійною, а в умовах глобалізації має можливість переходу злочинної діяльності через національні кордони.
Поняття організованої та транснаціональної злочинності неодноразово були предметом досліджень як вітчизняних та і зарубіжних кримінологів, але з урахуванням сучасного стану економічної злочинності це питання є надзвичайно актуальним і заслуговує подальшого напрацювання.
Так пропонується що транснаціональну злочинність як злочинність, що поширюється за межі однієї країни, необхідно відрізняти від міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру, до яких відносять злочини, що посягають на міжнародний правопорядок чи завдають шкоду співіснуванню держав. [1]
Відповідно Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, як правопорушення має характер транснаціонального якщо охоплює наступні аспекти: здійснено у більш ніж одній державі; здійснено в одній державі, але істотна його частина підготовки, планування, керівництва та контролю має місце в іншій державі; здійснено у одній державі, але при участі організованого злочинного угруповання, яке здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі; чи воно здійснено у одній державі, але його істотні наслідки мають місто в іншій державі.
Але залишається неоднозначним розуміння, а чи достатньо для визначення злочину транснаціональним кримінально-правової заборони однієї держави. Так на думку Дж. М. Мартін, Е. Т. Романо необхідно за основу брати поняття злочин, а тому будь – яке діяння, що підпадає під дію національного кримінального права є злочин, відповідно, якщо діянню властиві ознаки транснаціональності то воно є і транснаціональним и злочином [2, с. 16].
Цю позицію не підтримує А. Боссарда, на його думку транснаціональним може бути діяння, заборонене законом не менше ніж двох держав, який визначає риси транснаціональності злочину як перетин державних кордонів людьми як злочинцями так і жертвами, переміщення предметів чи грошей, а також на національному рівні поведінка може розглядатися як злочинне правопорушення у законодавствах, принаймні, двох держав або передбачається як злочинне багатосторонніми міжнародними угодами [3, с 5].
Національне кримінальне право багатьох держав, однаково розуміє що таке злочин та подібності до більшості видів злочинів, однак існують й відмінності, які негативно впливають чи можуть впливати на розвиток взаємодії між державами щодо визначення транснаціональності злочину.
Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами на Україну було покладено обов'язок забезпечити відповідність нормативно-правових актів України нормам та стандартам, прийнятим в державах-членах Європейського Союзу, а також їх гармонічність законодавству Співтовариства. Водночас це лише загальне зобов'язання щодо поступового приведення законодавства України у відповідність до законодавства Європейського Союзу у перерахованих сферах, не визначаючи, якого ступеню відповідності належить досягти в процесі адаптації законодавства України [4, с. 203]. Тому у виконання Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» [5], були визначені законодавчі засади адаптації та є основним нормативно-правовим актом у сфері регулювання адаптації законодавства.
Визначається що транснаціональна економічна злочинність – це сукупність злочинів, спрямована на систематичне одержання великого прибутку за допомогою злочинного використання міжнародних економічних відносин, а найбільш поширеними видами цих злочинів є: легалізація коштів та іншого майна, отриманих злочинним шляхом; фальшування грошей та цінних паперів; хабарництво і корупція в органах державної влади; незаконний автобізнес, а також злочини у фінансово-кредитній сфері, пов’язані з підробкою банківських чеків і кредитних карток, випуском і поширенням незабезпечених цінних паперів, проведенням незаконних операцій з переказу за кордон великих грошових коштів, контрабанда валюти, ювелірних виробів, історичних і культурних цінностей, що легко конвертуються [6, с.30].
Транснаціональність злочинності потребує об'єднання зусиль держав у боротьбі проти неї яка можлива через інтернаціоналізацію кримінального законодавства та розвиток здатності взаємодіяти один з одним, а також з міжнародним правом. У зв’язку з чим необхідно відзначити роль Статуту ООН щодо запобігання транснаціональній злочинності як загального багатостороннього міжнародного договору, у якому закладені основні міжнародно-правові принципи й норми поведінки держав та інших суб’єктів міжнародного права. А найефективнішим інструментом міжнародного поліцейського співробітництва у цій сфері є Міжнародна організація кримінальної поліції (МОКП – Інтерпол), членом якої Україна стала 4.11.1992р.
На європейському рівні згідно з Договором про ЄС 1993 р. метою співпраці держав - членів ЄС у сфері боротьби з організованою злочинністю, має бути досягнута шляхом: тіснішої співпраці між органами охорони порядку та митними структурами держав-членів у межах Європолу і між судовими органами влади цих держав, відповідно можливого зближення норм кримінального права.
Радою глав урядів СНД (1993 р.), відповідно до Програми спільних заходів для боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними злочинами на території СНД, створено Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю й іншими небезпечними видами злочинів на території Співдружності, яке здійснює функції співробітництва у сфері протидії злочинності, зокрема між міністерствами внутрішніх справ країн-учасниць.
Участь МВС України в реалізації міжурядових угод (рамкового характеру) про співробітництво в боротьбі зі злочинністю, на підставі яких взаємодію здійснюють правоохоронні органи України з усіма правоохоронними структурами держав-партнерів, але більшість договорів припадає на 1992 р., та не відповідають сучасним реаліям.
Підсумовуючи наведене, слід відзначити про пріоритетне значення в боротьбі з транснаціональною злочинністю вирішення питання світової уніфікації законодавства та узгодженості діяльності служб і підрозділів органів внутрішніх справ.
Література:
1. Зорин Г.А., Танкевич О. В. Стратегия борьбы с транснац. преступностью. Гродно, 1997; Биленчук П. Д., Еркенов С. Е., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. К., 1999.
2. Martin J. M. Multinational Crime. Terrorism, Espionage, Drug & Arms Trafficking/ J. M. Martin, A. T. Romano // Studies in Crime, Law, and Justice. — 1992.
3. Bossard A. Transnational Crime andCriminal Law / A. Bossard. - Chicago: The Office of International Criminal Justice The University of Illinois at Chicago, 1990.
4. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членам // Офіційний вісник України 29.06.2006. – №24.
5. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року // Урядовий кур'єр. - 20.04.2004. – № 74.
6. Вербенський М. Г. Транснаціональна злочинність: кримінологічна характеристика та шляхи запобігання: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня док. ю. н. - Дніпропетровськ – 2010