РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКРАНЬ В УКРАЇНІ
Запорізький національний університет
This work is devoted to analysis of the penal enforcement reforms in Ukraine. Discloses a process and substance of these reforms.
Keywords: prison service, criminal punishment, the reform.
Эта работа посвящена анализу реформ органов исполнения уголовных наказаний в Украине. Раскрыты процесс и сущность таких реформ.
Ключевые слова: пенитенциарная служба; уголовное наказание; реформа.
Проблеми підвищення ефективності організації та діяльності органів виконання кримінальних покарань має перманентну актуальність для України, як і для будь-якої іншої цивілізованої країни. Адже обмеженість державних фінансових і матеріальних ресурсів, за рахунок яких функціонують ці органи, а також необхідність і важливість максимального забезпечення прав людини і суспільства під час виконання кримінальних покарань, особливо у вигляді позбавлення волі, суттєво ускладнюють завдання з успішного вирішення зазначених вище проблем. В науковій літературі існує велика кількість досліджень як вітчизняних (М. Анісімової, О. Боднарчука, Д. Ягунова та ін.), так і зарубіжних (С. Зубарева, Н. Морріса, С. Оганесяна, В. Спіцнаделя) вчених, в яких розкриваються питання виконання кримінальних покарань, ролі органів держави і суспільства в цьому процесі, перевиховання засуджених і таке інше.
Виявом прагнення нашої держави покращити результати роботи кримінально-виконавчої служби, як однієї з важливих умов розвитку країни, стало проведення реформ цієї служби. Так в грудні 2010 р. Президент України створив Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань. Ця служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України. Її очолює голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра юстиції України, та звільняє з посади Президент України [3]. Хоча до цих змін голову такого органу (департаменту з питань виконання покарань) призначав Кабінет Міністрів України.
Утворення Державної пенітенціарної служби України є відображенням стратегічного курсу державної політики у напряму соціальної переорієнтації процесу виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних стандартів, законності, гуманізму, демократизму та справедливості, а також сучасної світової пенітенціарної доктрини [1]. Наразі система відповідних державних органів і установ поряд з організацією виконання кримінальних покарань має бути спрямованою на забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання. В структурі пенітенціарної служби функціонують не лише установи виконання покарань і слідчі ізолятори, а й кримінально-виконавча інспекція, яка виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Згідно з окресленим вище курсом нашої держави, ця інспекція має бути реформована у службу пробації.
Отже, на сьогодні система органів виконання кримінальних покарань являє собою державну кримінально-виконавчу службу України, що складається з Державної пенітенціарної служби України (центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом), її територіальних органів управління (25 обласних управлінь), кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України [2].
Таким чином, нині продовжується реформування пенітенціарної системи України, відповідно до обраного керівництвом нашої держави курсу на виконання зобов'язань перед Радою Європи (у т. ч. рекомендацій її експертів) щодо демілітаризації кримінально-виконавчої системи (припинення усіх зв'язків з військовими, міліцією і т. п., наприклад, виведення у березні 1999 р. органів виконання кримінальних покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України). Проведена оптимізація центральних органів кримінально-виконавчої служби покликана спростити управління сукупністю її підрозділів, зробити її більш гнучкою, оперативною, дієвою. Проведені реформи зазначених органів цілком вписуються в загальну канву демократизації державної влади та сприйняли тенденцію концентрації усіх сил та засобів в одному відомстві (у т. ч. підрозділів охорони, нагляду та безпеки, виключення виконання невластивих цій службі функцій та втручання у її справи (господарські тощо) посадових осіб, які безпосередньо не відповідають за діяльність кримінально-виконавчої системи.
Література:
- Оксфордська історія в’язниць : практика покарання в західному суспільстві / За ред. Норвала Морріса та Девіда Дж. Ротмена ; [пер. з англ. І. Яндола, В. Носенко, К. Кузьменко]. — К. : Всесвіт, 2009. — 560 с.
- Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» вiд 23.06.2005 р. № 2713 // режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
- Указ Президента Україні «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. № 1085/2010 // режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua
- Указ Президента Україні «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України від 06.04.2011 № 394/2011 // режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua