УДК 336.027

Женчак О.В.

Розвиток НПФ як потужного фінансового ресурсу для інвестування

Львівський національний університет імені Івана Франка

У статті проаналізовано вплив державних та недержавних пенсійних фондів на соціально-економічний стан держави. З макроекономічної точки зору, нерозвиненість системи НПФ позбавляє економіку потужного фінансового ресурсу для інвестування. При цьому йдеться саме про довгострокове інвестування. Недержавного пенсійного забезпечення є водночас суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів в Україні і засобом накопичення внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Ключові слова: недержавне пенсійне забезпечення; пенсійні фонди; активи; пенсійні інвестиції.

In this article the influence of state and non-state pension funds on the social-economic state of the country is analyzed. So, from the macroeconomic point of view, the lack of non-state pension funds development deprives the economy of powerful financial resource for investing. Furthermore, it means about the long-term investing. At the same time the non-state pension is the source of substantial support and social standards in Ukraine and the method of internal investment resources accumulation. 

Key words: non-state pension; pension funds; assets; pension investments.

Пенсійна система економічно розвиненої держави — це розмаїття державних і недержавних фінансових інститутів, які на обов’язкових і приватних засадах здійснюють пенсійне забезпечення населення. Одними з таких інститутів є недержавні пенсійні фонди (НПФ), які, крім пенсійного забезпечення населення, виконують роль основних інституціональних інвесторів, що забезпечують економіку країни достроковими фінансовими ресурсами.

Пенсійні фонди — це державні або приватні фонди (фінансові інститути), в котрі вносяться регулярні пенсійні внески чи обов’язкові відрахування (працівників, корпорацій) і з котрих сплачуються пенсії. Вільні грошові кошти інвестуються у фінансові активи з метою отримання доходу. Пенсійні фонди організовують корпорації, уряди та профспілки.

У США та Великобританії пенсійні фонди являють собою найважливішу групу інституційних інвесторів. Значне зростання активів пенсійних фондів відбувається за рахунок тих країн, де традиційно розвивалася накопичувальна система пенсійного забезпечення. За цією системою пенсія виплачується за рахунок доходів від фінансових активів, сформованих у минулому за рахунок внесків працівників та/або роботодавців протягом усього періоду зайнятості людини. Такий спосіб фінансування пенсій захищає працівників від банкрутства підприємства або неплатоспроможності держави. У більшості країн континентальної Європи (за винятком Швейцарії та Нідерландів) головну роль у пенсійному забезпеченні традиційно відіграє бюджет. За бюджетною системою пенсійного забезпечення пенсія виплачується за рахунок поточних податкових надходжень (за рахунок теперішніх працівників) [1; 6].

Причиною нерозвиненості пенсійних фондів у континентальній Європі (за винятком Швейцарії та Нідерландів) є більша соціальна орієнтованість економіки, що змушувала державу брати на себе функції соціального забезпечення. З ринками, що формуються, ситуація зовсім інша: низький рівень розвитку інституційних інвесторів (у тому числі пенсійних фондів) тут безпосередньо пов’язаний із недостатнім рівнем розвитку ринку корпора­тивних цінних паперів. Спільним у цілях основних груп інституційних інвесторів (пенсійних фондів та страхових компаній) є необхідність хеджування передбачуваних довгострокових зобов’язань. Інвестиційні стратегії, як правило, передбачають хеджування цих зобов’язань облігаціями з різними термінами погашення [3].

В Україні існують цілком об’єктивні причини розвивати саме третій рівень пенсійного забезпечення. Незважаючи на те, що схожа тенденція стосовно демографічної ситуації прогнозується і в інших країнах Європи, є одна суттєва відмінність: у них вже сформувався ринок недержавного пенсійного забезпечення. В Україні ж щойно почав формуватися, процес цей йде вкрай повільно. На Заході ринок недержавного пенсійного забезпечення активно розвивається і в офіційній документації ЄС встановлено завдання до 2020 р. перейти на нові конструкції пенсійних схем: частка пенсійних виплат солідарної системи повинна знизитися з 84 до 64% [4; 5].

Система недержавного пенсійного забезпечення представлена в Україні ринком послуг НПФ, що почав діяти 2005 року, після того як набув чинності Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». На цьому ринку працюють НПФ та професійні компанії, які надають їм послуги, адміністратори НПФ та компанії, які управляють активами НПФ, а також банки, які надають послуги зберігачів активів НПФ. Станом на 30 вересня 2010 року в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 102 НПФ, 43 адміністратори НПФ [2; 4].

Найбільшої популярності в системі недержавного пенсійного забезпечення України набули НПФ, створені за корпоративною та професійною ознаками. Одним з проблемних питань розвитку НПФ у нашій державі є управління їх пенсійними активами, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати. До складу активів пенсійного фонду входять: активи в грошових коштах; активи в цінних паперах; інші активи, згідно із законодавством.

Активи НПФ щороку зростають. Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 31 грудня 2010 року становив 1144,3 млн грн. Усього за 2010 рік активи НПФ зросли на 33,4% (або на 286,4 млн грн) порівняно з кінцем 2009 року. Чиста вартість активів НПФ протягом 2010 року збільшилася з 854,7 до 1 140,6 млн грн, або на 33,5%. У діяльності НПФ пенсійні активи відіграють дуже важливу роль, проте постійні зміни в економіці не тільки країни, а й світу призводять до того, що НПФ змушені постійно нарощувати свої активи, щоб не зазнати збитків [2; 4; 5].

Управління пенсійними активами НПФ жорстко регулюється з боку держави. Захист пенсійних накопичень на майбутню недержавну пенсію залежить від цілої низки механізмів, ефективність яких досягається їх взаємодією. До компаній, що обслуговують НПФ, висуваються вимоги високої кваліфікації, повної прозорості їх діяльності завдяки запровадженню систем обов’язкової звітності та оприлюднення інформації про діяльність НПФ.

Досить жорсткий є також законодавчі вимоги до капіталів таких компаній та їх майнової відповідальності; кожна юридична особа, що здійснює обслуговування НПФ, відповідає своїм майном перед пенсійним фондом за збереження та цільове використання належних учасникам пенсійних накопичень. З метою мінімізації ризиків і захисту пенсійних накопичень активи НПФ обов’язково диверсифікуються, тобто розподіляються між різними фінансовими інструментами, що дає змогу зменшити ризики негативного впливу кожного з них на дохідність і загальний стан пенсійних активів.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду та оплати витрат, пов’язаних із пенсійним забезпеченням. На сьогодні в Україні активи, які перебувають в управлінні НПФ, розподілені здебільшого на депозитних розрахунках банків. Це можна пояснити тим, що управлінські компанії України дуже тісно співпрацюють з комерційними банками, тому й передають їм значну частку пенсійних активів. Так, за результатами трьох кварталів 2010 року, переважними напрямами інвестування пенсійних активів були депозити в банках (38,0% інвестованих активів); облігації підприємств — резидентів України (16,4%); акції українських емітентів (8,3%), а також цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (14,7%) [2].

Аналіз переваг і недоліків пенсійних систем зарубіжних країн дає підстави стверджувати, що за сучасних умов трансформації економіки найкращим варіантом системи пенсійного забезпечення для України є змішана трирівнева система, яка поєднує традиційну солідарну систему, обов'язкову накопичувальну пенсійну систему та добровільну систему особистих пенсійних збережень.

Література:

1. Мозговий О.М. Міжнародні фінанси :  навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць.  – К. : КНЕУ, 2005. – 557с.
2. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/732
3. Пенсійне забезпечення в світі // Банківський аудитор. – 2007. – № 6. – С. 14–18.
4. Пенсійний фонд України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=95714&cat_id=95711України.
5. Статистична інформація Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/
6. Davis Ph. Regulation of Private Pensions – A Case Study of the UK / Ph. Davis. – London : Birkbeck Collage, 2000. – 35 p.